13 грудня 2015 року набрав чинності Закон України від 26.11.2015 року № 834-VIII «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
У зв’язку з прийняттям вищевказаного Закону було викладено в новій редакції Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Виходячи зі змісту дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Отже, державній реєстрації прав підлягають: право власності; речові права, похідні від права власності (сервітут, емфітевзис, суперфіцій, іпотека, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки та інші); право власності на об'єкт незавершеного будівництва; заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
У державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.
Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини, в яких вони розташовані.
Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.
Щодо особливостей ведення державного реєстру прав варто зазначити таке. На кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна. Розділ державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права; інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих обтяжень. Розділ державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі: знищення об'єкта нерухомого майна; поділу, об'єднання об'єктів нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна.
Реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта.
З питань проведення державної реєстрації слід звернути увагу на наступне. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна. У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію прав на такі об'єкти. При цьому одна заява подається лише у разі, якщо речові права на житловий будинок, будівлю, споруду та земельну ділянку, на якій вони розташовані, реєструються за однією особою.
Під час подання заяви про державну реєстрацію прав заявник зобов'язаний повідомити державного реєстратора про наявність встановлених законом обтяжень речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів. Державна реєстрація права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс проводиться у строк, що не перевищує 14 робочих днів. Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться у строк, що не перевищує 24 годин, крім вихідних та святкових днів, з моменту прийняття заяви. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії нотаріусом проводиться після завершення такої дії у межах строків, зазначених вище.
Рішення державного реєстратора, інформація з державного реєстру прав надаються в електронній та (за бажанням заявника) в паперовій формі.
Важливо, що рішення державного реєстратора, інформація з державного реєстру прав, отримані в електронній чи паперовій формі за допомогою програмних засобів ведення державного реєстру прав, мають однакову юридичну силу та використовуються відповідно до законодавства.
Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.
Закон визначив 11 випадків відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень. При цьому, рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Підставами для державної реєстрації прав є: договір, свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); свідоцтво про право власності, виданого органом приватизації чи органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання; державний акт на право приватної власності на землю чи на право постійного користування землею; рішення суду, що набрало законної сили; ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно та інші документи, що підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Окремо встановлено особливості державної реєстрації прав щодо: земельних ділянок державної та комунальної власності; похідних речових прав на земельні ділянки, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року; об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельних ділянках та збудованих до 5 серпня 1992 року.
В Законі передбачено, що інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом. Для фізичних та юридичних осіб інформація за об'єктом нерухомого майна та суб'єктом речового права надається в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи, або в паперовій формі державним реєстратором. Інформація про зареєстровані права та їх обтяження, отримана в електронній чи паперовій формі за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав, має однакову юридичну силу та використовується відповідно до законодавства. Інформація з Державного реєстру прав не надається фізичним та юридичним особам у разі невнесення плати за надання інформації або внесення її не в повному обсязі.
Окрема стаття регулює питання плати (адміністративного збору) за проведення державної реєстрації прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав та надання інформації з Державного реєстру прав. Адміністративний збір прив’язан до розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому подаються відповідні документи для проведення державної реєстрації прав, та округлюється до найближчих десяти гривень. Окремо вирішено питання прискорення реєстраційних процедур.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Державні реєстратори, суб'єкти державної реєстрації прав за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.
Наприкінці важливо підкреслити наступне.
З дня набрання чинності цим Законом нотаріуси наділяються повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та можуть здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна.
Органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не пізніше 30 квітня 2016 року.
