Державною фіскальною службою України надано індивідуальну консультацію від 13.06.2017 року № 599/6/99-99-12-02-03-15/ІПК щодо плати за землю

Податкова служба висловила свою позицію щодо випадку, коли існують факти, що свідчать про відсутність оформлених у визначеному законодавством порядку прав власності або користування на земельні ділянки, на яких розташоване нерухоме майно, власником якого є Товариство, та коли останнє не надає інформації щодо формування земельних ділянок як об’єктів цивільних прав (встановлення меж, певного місця розташування та набуття відповідного права) за результатами виконання вимог ст. 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ).

Визначений ст. 206 ЗКУ принцип платності користування землею передбачає, що об’єктом плати за землю є земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї (земельної ділянки) правами (ст. 79 ЗКУ).

Таким чином, Товариство, порушуючи вимоги ст. ст. 79, 79-1, 206 ЗКУ щодо формування земельної ділянки як об’єкта цивільних прав, безпідставно використовує зазначені земельні ділянки.

Водночас звертаємо увагу на наявну судову практику стягнення на користь органів місцевого самоврядування плати за використання земельних ділянок у належному розмірі у випадках використання безпідставно набутої земельної ділянки. Зокрема, суб’єктів, які, порушуючи ст. ст. 125, 126 ЗКУ, використовують безпідставно набуті земельні ділянки, постановами Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.01.2015 р., а також від 30.11.2016 р. зобов’язано компенсувати завдану власнику земельної ділянки майнову шкоду (ст. ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.