Міністерство соціальної політики України Листом від 06.03.2015 року № 141/18/99-15 повідомило про деякі аспекти оплати праці працівника під час відрядження

У наведеному Листі Міністерства визначено наступне. Умови встановлення і розміри оплати праці працівників, в тому числі і за період відрядження, підприємства визначають самостійно в колективному договорі або іншому локальному акті з дотриманням положень законодавства.

Гарантії за час відрядження встановлені статтею 121 Кодексу Законів про Працю та Податковим кодексом України. Відповідно до статті 121 КЗпП працівникам, які направляються у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим від середнього заробітку, що зберігається за такими працівниками на всі робочі дні у відрядженні за графіком, установленим за місцем постійної роботи. Тобто у випадку направлення працівника у відрядження необхідно порівняти суму середньоденного заробітку і денного заробітку відповідно до умов трудового договору та у випадку, коли денний заробіток вищий від його середнього заробітку, заплатити за час відрядження заробітну плату, а якщо вищий середній заробіток, то виплачується середня заробітна плата.

Отже, за час перебування працівника у відрядженні згідно з наказом керівника підприємства йому мають здійснити виплати, передбачені статтею 121 КЗпП. У разі нарахування сум за період відрядження в меншому розмірі необхідно провести донарахування розміру оплати за дні відрядження.

При цьому наголошується, що відповідно до статті 265 КЗпП особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.